Robert Crumb Sketchbook Volume 5 1989–1998 Авт: Robert Crumb Dian Hanson Вид-во: Taschen 107588

На початку цього тому ми бачимо нашого героя у віці 46 років, у період кризи середнього віку. Крамб прожив усе своє життя в тривожних, інтроспективних, самобичувальних кризах, тож середні роки приносять лише вдосконалення його життєвих потрясінь і подальше відточування художнього таланту. Малюнки супроводжуються словами, що демонструють блискучу спостережливість Крамба, як у довгому абзаці, присвяченому зустрічі з одним із веганських лайнів брата Максона, а також поетичним пасквілем на тему розбитого життя і старіння. Переїзд сім'ї до французького містечка Сов у 1991 році знаменується переходом від портретів яблучнощоких американських дівчат, намальованих в очікуванні їжі в каліфорнійських кафе, до портретів дівчат у французьких кав'ярнях, пасторалей розгулу французької сільської місцевості та моторошної картини бездомних жебраків у метро.

Найпомітнішим новим персонажем цього ескізного альбому є святий у тюрбані, якого юна Софі Крамб назвала Романом Додо, і який, схоже, був натхненний братом Роберта Максоном. Патриція Піг, веселий гібрид людини і свині, також дебютує разом із портретами теперішніх і колишніх подруг.

У міру того, як художник наближається до середини 50-х років, наприкінці книги, фантазії про повернення до дитячої залежності від сильних жіночих фігур, і навіть про гарну смерть, яку несе на спині міцний молодий янгол, говорять не стільки про страх, скільки про прийняття процесу старіння. Наш скнара знаходить міру спокою, певне французьке прийняття жорстоких примх долі. Аж до останніх сторінок, коли він ні з того ні з сього вимовляє: «такий довбаний КОРОЛЬ».

Загалом, ще один вбивчий том.

As this volume opens we find our hero at age 46, solidly into the midlife crises years. Crumb has lived his entire life in anxious, introspective, self-flagellating crises, however, so the middle years bring only a refinement of his lifelong turmoil and further honing of artistic talent. More words accompany the drawings, demonstrating Crumb’s brilliant powers of observation, as in a long paragraph devoted to an encounter with one of brother Maxon’s vegan turds, and a poetic paean to the heartbreak of life and aging. The family’s move to Sauve, France, in 1991 is heralded by a switch from portraits of apple-cheeked American girls sketched while waiting for food in California cafes to portraits of girls in French cafes, by pastorals of rampant French countryside, and by haunting tableau of homeless beggars in the Metro.

The most notable new character in this sketchbook is a turbaned holy man named, by young Sophie Crumb, Roman Dodo, who seems loosely inspired by Robert’s brother Maxon. Patricia Pig, a cheerful human/porcine hybrid also debuts, alongside portraits of girlfriends present and past.

As the artist advances into his mid-50s, towards the end of the volume, fantasies of regression to childhood dependence on strong female figures, and even of a good death, carried away on the back of a sturdy young angel, speak less of angst than acceptance of the aging process. Our curmudgeon finds a measure of peace, a certain French acceptance, of the cruel whims of fate. Until the final pages, when he pronounces himself, out of nowhere, “such a fucking QUEER.”

All in all, another killer volume.