Периферал 103149

Вільям Ґібсон /1948 р. н./ – канадський письменник американського походження, основоположник літературного, естетичного та мистецького напряму, відомого як кіберпанк, що характеризується похмурими прогнозами на найближче майбутнє людства, в якому роль урядів перейде до могутніх транснаціональних корпорацій, найбільшою цінністю стануть новітні технології та інформація, а люди поринуть в ілюзорний світ віртуальної реальності та модифікуватимуть свої тіла й свідомості кібер- та біоімплантами.
На сьогодні Вільям Ґібсон є автором тринадцяти романів, серед яких і знаменитий «Нейромант» – авторський дебют, що одразу окреслив межі жанру кіберпанк, а також багатьох оповідань, есеїв, п’єс та кіносценаріїв.
Вільям Ґібсон – лауреат низки престижних і всесвітньо відомих премій з фантастики: «Гросмейстер фантастики», «Г’юго», «Неб’юла», Меморіальної премії імені Філіпа К. Діка, а у 2008 році його було введено до Зали слави наукової фантастики.
Окрім того, саме Вільям Ґібсон вигадав та запровадив у вжиток термін «кіберпростір», і скидається на те, що саме він багато в чому є своєрідним архітектором і візіонером нашої сучасності та найближчого майбутнього.
Вільям Ґібсон справедливо вважається батьком кіберпанку, а багато його передбачень, зроблених ще на початку 80-х років минулого сторіччя, лише зараз починають справджуватися або ж невдовзі стануть реальністю, оскільки вже тепер зрозуміло, що наш світ, так чи інакше, але таки рухається приблизно за сценарієм Ґібсона.
Як бути, коли дізнаєшся, що увесь твій світ – лише примха, іграшка в руках розбещеного багатія, а звичайні комп’ютерні ігри і симулятори мають набагато більший вплив на реальність, аніж здається? Який він – доторк майбутнього? І яке воно взагалі, те наше майбутнє? Який запах у альтернативного Лондона, який у певному сенсі може виявитися реальнішим за звичний нам, і куди з його вулиць поділися люди? З часу, коли Флінн уперше сіла зіграти в імітацію дивної реальності, клубок питань, здогадок і приголомшливих відкриттів затягується лише тугіше, а правда, як завжди, виявляється ще неймовірнішою, аніж найхимерніші припущення.
Роман «Периферал», що відкриває нову авторську трилогію «Джекпоту», можна умовно віднести до жанру посткіберпанку. Письменник звертається до теми паралельних світів і глобальних катастроф, відштовхуючись від тривожних тенденцій сьогодення, розмірковує над найближчим майбутнім і можливими сценаріями краху, а точніше, глобальної видозміни нашої цивілізації. В інтерпретації Ґібсона технологічні дива найближчого майбутнього постають ще дивовижнішими і водночас ще жорстокішими, а людство дробиться і віддзеркалюється у нескінченних часопросторових відгалуженнях.