Мемуари відомих акторів. Комплект з 4-х книг 108880

Читати «Шалено, глибоко» — це як перебувати за лаштунками життя Алана Рікмана: дивитися на професора Северуса Снейпа з «поттеріани», Ганса Ґрубера з «Міцного горішка» й полковника Брендона з «Розуму і почуттів». Але не тільки актора, а й режисера, чоловіка, друга, мандрівника. Не на образ, а на справжнього Рікмана. Бо образ — це завжди чиєсь спотворене дзеркало.
Його сприймали як пихатого аристократа — а він з юності був відданий лейбористським ідеалам і скептично ставився до умовностей британського роялізму. Його вважали актором, перед чиєю харизмою не встоїть жодна жінка, — а він пів століття був непохитно вірний Рімі Гортон.
Він був не таким, як його уявляли. А яким? Збагнути це допоможуть 26 щоденників, які Рікман вів від 1993 року й до смерті у 2016-му. Шалено, глибоко, іронічно, щиро. Де не кожен день — свято, але кожен — життя.
Щоденники Алана Рікмана дають унікальну інформацію про його публічне та особисте життя. Читати їх — наче слухати його розмову з близькою людиною. Ви познайомитеся не тільки з неперевершеним професійним актором, а й із другом, мандрівником, шанувальником, режисером, ентузіастом — яким він був за кадром.
Для найширшого кола читачів. Книжка буде цікавою тим, хто захоплюється біографіями видатних постатей, а також шанувальникам серії фільмів «Гаррі Поттер».

П’єса «Арнольд» у трьох діях: «Бодибілдер», «Актор», «Губернатор». Для багатьох глядачів здавалося, що на цьому кінець. Відкритий трагічний фінал, де геній, що мав усе, лишився ні з чим. Але ні: Шварценеґґер дописав четверту дію — про чоловіка, який об’єднав три попередні ролі, щоб позитивно впливати на інших, змінювати світ. Ось чому ця книжка називається «Будь корисним» — це кредо Арнольда й найкраща порада, яку він отримав від батька.
Арнольд ділиться інструментами, що допомогли йому досягти справжньої мети в житті. Завдяки ясному баченню, масштабному мисленню, старанній роботі, прямому спілкуванню, гнучкому вирішенню проблем, неупередженій цікавості й прагненню віддавати в борг він став тим, ким є. А надихав його один урок, який він отримав від батька: будь корисним. Спойлер: це книжка не про солодкий успіх, а про спроби, перемоги й невдачі. Про деякі факапи Арнольд розповідає вперше.
Для найширшого кола читачів. Книжка буде цікавою тим, хто захоплюється біографіями видатних постатей, а також шанувальникам Арнольда Шварценеґґера.

Мемуари Метью Макконагі мало схожі на книги, які зазвичай виходять у цьому жанрі. «Зелене світло» — це радше розмова актора з читачем, причому з кожним окремо, десь у затишному барі за склянкою віскі чи філіжанкою кави. Вона складається зі спогадів і роздумів, із докладних оповідей і уривків щоденникових записів, зі старих фото й нотаток на полях зошита. Ця розмова — дуже емоційна. Читач мимохіть реготатиме з одних історій і розчулюватиметься від інших. Він може погоджуватися з висновками, які робить Метью Макконагі після тієї чи тієї пригоди, а може категорично заперечувати уроки, які засвоїв автор. У будь-якому разі байдужим не залишиться ніхто.

«Привіт. Мене звати Метью, хоча ви, мабуть, знаєте мене за іншим ім’ям. Друзі називають мене Меті. Зараз я мав би бути мертвим»
Так починається захоплива історія успішного актора Метью Перрі. Він розповідає про себе: від дитячих прагнень — до слави, залежності й одужання від неї після одного страшного інциденту, який міг би коштувати йому життя. Цю надзвичайну історію міг розповісти лише він — і лише він міг розповісти її так душевно, кумедно і до теплоти знайомо. Метью Перрі показує нам розбиту сім’ю, у якій він виріс (і був покинутий напризволяще), жагу визнання, яка привела його до слави, і діру в душі, яка не загоїлася навіть після здійснення найграндіозніших мрій. А ще він розлого розповідає про спокій, який віднайшов у тверезості, і ділиться враженнями від повсюдності «Друзів». Метью розповідає історії про акторів цього ситкому й інших зірок, які зустрілися йому на шляху. Перрі щиро, самосвідомо, яскраво і з коронним почуттям гумору змальовує боротьбу із залежністю, яка переслідувала його все життя, і пояснює, що підживлювало її, хоча й здавалося, що в нього було все.
«Друзі, коханки і велика халепа» — незабутні мемуари. Вони відверті й водночас приголомшливі, а ще стануть помічними для людей, яким важко залишатися тверезими. Шанувальники Перрі чекали саме на таку безкомпромісно чесну і зворушливу книжку, з якої можна добряче пореготати.