Хлопчик, який намалював Аушвіц Правдива історія надії та виживання Авт: Томас Ґеве Вид-во: Лабораторія 108276

Вражаюча історія хлопчика, який був ув'язнений в Аушвіці, Гросс-Розені й Бухенвальді, зміг вижити і відобразив власну історію у вигляді нотаток і кольорових малюнків
\nУ червні 1943 року, після довгих років скрути і переслідувань, тринадцятирічного Томаса Ґеве та його матір депортували до Аушвіцу. Після прибуття їх розділили і хлопчик залишився сам. Попереду його чекали двадцять два суворі місяці перебування у таборах смерті і нелюдська жорстокість нацистів. Але Томас ніколи не втрачав бажання жити.
\nЙому було п’ятнадцять, коли його звільнили з Бухенвальду. Це був третій концтабір, який він пережив. Ще перебуваючи в Аушвіці, Томас намагався детально відтворити все, що відбувалося у нацистському світі: він схематично змальовував усі події в реальному часі, використовуючи деревне вугілля та клаптики цементних мішків. Оригінальні ескізи не збереглися, проте пам’ять про зображене закарбувалася у свідомості, і відразу після війни він знову взявся за олівець. Щоб зберегти пам’ять про своїх втрачених друзів і мільйони жертв Голокосту, Томас намалював понад вісімдесят простих і водночас пронизливо деталізованих малюнків, де зображав не лише жахи і темряву таборів смерті, а й повсякденні події, прояви людяності, підтримки і дружби. А згодом доповнив власну історію словами.
\nПопри все зло, що наповнювало концентраційні табори, його розповідь — це разюче підтвердженням сили життя. «Хлопчик, який намалював Аушвіц» — це живе свідчення війни очима дитини, яка попри темряву зберегла у собі здатність спостерігати і запам'ятовувати кожну деталь навколо.
\n
\nЧому варто прочитати?

• У перші дні після звільнення із табору Томас роздобув кілька викинутих есесівських пайкових карток і кольорових олівців й намалював понад 80 малюнків, які за останні 76 років стали важливим документом про життя у концтаборах. 
• Унікальне свідчення дитини, яка зберегла у собі здатність спостерігати і запам'ятовувати кожну деталь навколо себе, і вижила у концтаборах смерті.
• Написана у співавторстві з журналістом Чарльзом Інґлфілдом
• Видання доповнене передмовою Стівен Д. Сміт, доктора філософії, виконавчого директора Фундації Шоа Каліфорнійського університету, США, Кафедра ЮНЕСКО з питань освіти про геноцид